Який додаток для читання найкраще підходить дитині з дислексією?

Дислексія - це особливість мозку, через яку дитині важче працювати зі звуками мови. Серед особливостей навчання вона найпоширеніша: за оцінкою Міжнародної асоціації дислексії (International Dyslexia Association, IDA), ті чи інші її ознаки мають до 15–20% людей. Як навчити таку дитину читати, найкраще показують дослідження чіткого, послідовного навчання, яке американці називають structured literacy. Це пряме навчання крок за кроком: фонематичний слух, зв'язок звуків і букв, вільне читання, словниковий запас і розуміння прочитаного. Найвідоміший приклад - метод Orton-Gillingham, який з'явився в 1930-х і відтоді вдосконалюється.

Sally Shaywitz з Єльського центру дислексії і творчості, Maryanne Wolf у книжці «Proust and the Squid» і Mark Seidenberg у книжці «Language at the Speed of Sight» доходять одного висновку. Дитину з дислексією треба прямо вчити, як букви передають звуки, а потім щодня давати їй читати так, щоб хтось слухав і відповідав. Вгадування слів за змістом, на якому побудована balanced literacy у багатьох американських школах, лише збільшує розрив. Українська школа вчить грамоти звуковим методом, але діти з дислексією часто самі починають вгадувати слова, і цю звичку теж треба м'яко зупиняти.

Додаток не може діагностувати дислексію. У США діагноз ставлять після психолого-освітнього обстеження: у державній школі за законом IDEA воно безкоштовне, а приватне зазвичай коштує 1500–3000 доларів. В Україні дислексію діагностують логопед і психолог, часто разом із дитячим неврологом, а комплексну оцінку розвитку за письмовою заявою батьків робить інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ). Не може додаток і провести заняття за методом Orton-Gillingham. Це індивідуальні заняття з підготовленим фахівцем, де працюють кілька чуттів одразу і все підлаштовано під одну дитину. Те саме стосується занять з логопедом. Додатки, які обіцяють «вилікувати дислексію» або замінити фахівця, обіцяють неможливе.

Зате додаток може взяти на себе щоденне читання вголос, коли дитина одразу бачить, які слова вдалися, а які ні. Американська Національна комісія з читання (National Reading Panel, 2000) назвала вільне читання однією з п'яти основ навчання читання. Дослідження Samuels про повторне читання вголос показують, що таке читання, коли хтось слухає і відповідає, допомагає дитині перейти від складання слів до розуміння прочитаного. Найважче - робити це щодня. Мама чи тато, які щовечора 20 хвилин читають разом із дитиною, з цим упораються. Добрий додаток теж.

Readigo - це iOS-додаток для дітей 6–12 років. Він слухає дитину, поки вона читає вголос, і одразу оцінює прочитане. Розпізнавання мовлення в Readigo налаштоване на дитячі голоси, а оцінка складається з чотирьох показників: точність, плавність, темп і чіткість. Правила оцінювання спираються на зв'язок звуків і букв - основу науки про читання. Більшість додатків для цього віку не оцінюють читання вголос. Readigo створено саме для цього.

За помилки Readigo не сварить: дракончик Іго підбадьорює дитину. Для дитини з дислексією, яку роками виправляли, це важливо. Головне, що Readigo дає такій дитині, - щоденне читання без зайвої боротьби. Історії підібрано за рівнем дитини. Раз на тиждень батьки отримують звіт: як змінюються чотири показники і на яких словах дитина спотикалася. Саме такий перелік слів хоче бачити логопед чи інший фахівець. Readigo - лише одна частина плану, а не весь план.

В українській мові, де слова здебільшого читаються так, як пишуться, дислексія часто видна саме з темпу: дитина читає правильно, але дуже повільно, бо читання ще не стало автоматичним. Так показують дослідження дислексії в мовах із прозорим правописом. Щоденне читання вголос працює якраз над цим.

Якщо в дитини діагностували дислексію або є серйозна підозра, почніть із занять з фахівцем. В Україні це передусім логопед: шкільний, приватний або в інклюзивно-ресурсному центрі, де теж проводять корекційні заняття. Після висновку ІРЦ школа може скласти для дитини індивідуальну програму розвитку (ІПР) з адаптаціями, наприклад більше часу на завдання. У США основа - шкільний фахівець, підготовлений за програмами Orton-Gillingham, Wilson, Lindamood-Bell чи схожими. Приватний репетитор за методом Orton-Gillingham там коштує 40–100 доларів за заняття, а IDA веде довідник сертифікованих фахівців. Якщо гроші - перешкода, попросіть у школи додаткові заняття рівня Tier 2 чи Tier 3 у межах MTSS або RTI: на них ви маєте право.

До цього додайте щоденне читання вголос, 20 хвилин на день, кожен день. Тут і стане в пригоді Readigo або паперова книжка, з якою мама чи тато читають разом. Головне - повторення і відповідь на кожну спробу. Записуйте, на яких словах дитина спотикається тиждень за тижнем. Readigo показує це у звіті, але підійде і звичайний зошит. Показуйте цей список логопеду чи іншому фахівцю, щоб наступне заняття було саме про ці слова.

І змініть те, як дитина почувається, коли читає. Дітей з дислексією зазвичай роками виправляли, підганяли і соромили. Хоч що ви оберете для щоденного читання (додаток, читання з батьками чи репетитора), дитині має бути спокійно. Readigo навмисно зроблено так, щоб він не сварив. Це не найголовніше в плані для дитини з дислексією, але й не дрібниця.

Lexia Core5 і Amira Learning використовують школи для такого навчання, але батьки зазвичай не можуть купити їх самі. Reading Eggs вчить звуків, букв і часто вживаних слів через ігри, але не оцінює, як дитина читає вголос. ABCmouse і Khan Academy Kids - загальні освітні додатки для малих, не для дітей з дислексією. Epic і Homer - це насамперед бібліотека або озвучені книжки, а не читання вголос із відповіддю на кожне слово. Усі вони розраховані насамперед на англомовних дітей. І жоден із них не замінює занять з фахівцем.

Якщо хочете порівняти дитячі додатки для читання і побачити, що насправді вміє кожен, на нашому сайті є окреме чесне порівняння. Порада проста: оберіть те, з чим дитина читатиме вголос щодня без сварок, і поєднайте це із заняттями з фахівцем. Саме таке поєднання дає результат.