Чи відстає моя п'ятирічна дитина в читанні?

Серед усіх віків, коли батьки бояться, що дитина відстає, 5 років - один з найтривожніших. Різниця між дітьми одного віку величезна, і майже завжди вона в межах норми. Американська вчителька kindergarten щороку бачить 25 дітей, які приходять до неї з чим завгодно: від «упізнає 3 букви» до «вільно читає короткі книжки». А до 3 класу діти з обох країв часто опиняються на одному рівні.

Американська Національна дослідницька рада (National Research Council) у звіті «Preventing Reading Difficulties in Young Children» (1998) сказала про це просто: читання розвивається роками, а не місяцями, і саме рік kindergarten (5–6 років) - той час, коли підготовчі навички складаються в перше читання по звуках. Тому майже жодна американська п'ятирічна дитина на початку kindergarten не відстає в самому читанні: читання ще не почалося.

В Україні такий рік здебільшого припадає на 1 клас. За Законом «Про освіту» початкову освіту здобувають, як правило, з 6 років, а при зарахуванні до державної чи комунальної школи перевіряти знання й уміння дитини заборонено. У садочку навчання грамоти - необов'язкова, варіативна частина програми. Методистка Інна Большакова, авторка підручників для Нової української школи, радить не робити трагедії, якщо дитина не навчилася читати до школи: «зробить це в 1 класі, як і передбачає навчальна програма».

Тож у 5 років варто дивитися на конкретніше: чи закладається основа для читання. На це питання відповісти легше.

Американські дані такі. Типова п'ятирічна дитина на початку kindergarten знає назви приблизно 15–20 великих англійських букв, може назвати звуки десь 8–12 з них, чує прості рими, плескає склади свого імені і впізнає своє ім'я на письмі. Багато дітей пишуть своє ім'я, і більшість букв у ньому стоять приблизно на своїх місцях. Хтось уже пов'язує перший звук слова з буквою («жаба» починається з Ж). Невелика частина дітей уже читає.

Наприкінці kindergarten (близько 6 років) більшість американських дітей знають усі 26 англійських букв і їхні звуки, зливають звуки в прості слова (м-а-к → мак), упізнають з першого погляду 10–25 часто вживаних слів і читають дуже короткі тексти з вивченими буквами. Розкид і тоді широкий. Дитина, яка наприкінці kindergarten упевнено називає 20 букв і повільно зливає звуки в короткі слова, не відстає.

Для української дитини таких цифр немає, і чекати їх від неї в 5 років не варто. В українській абетці 33 букви, і в школі їх вивчають за букварем протягом 1 класу. Багато дітей знайомляться з буквами раніше, у садочку чи вдома, але це не обов'язково.

Найважливіше - прогрес. Якщо у вересні дитина знала 8 букв, а в березні знає 18, усе працює, навіть якщо хтось у групі вже читає короткі книжки. Що буде далі, розказуємо в статті етапи читання за віком.

Дослідники, як-от Sally Shaywitz з Єльського університету, і Міжнародна асоціація дислексії (International Dyslexia Association) давно сходяться в тому, які ознаки ще до початку читання справді передбачають подальші труднощі. У 5 років таких випадків небагато, і вони конкретні.

Дитина майже не знає букв, і це не змінюється, хоча з нею займаються. В американських даних межа - менше 10 назв букв на початку kindergarten і жодного зростання до середини року. Якщо дитина приходить у kindergarten, знаючи мало букв, але швидко вчиться, усе гаразд. Для української дитини, якої букв іще ніхто не вчив, знати мало букв у 5 років теж не тривожно. Тривожно інше: з дитиною кілька місяців щодня займаються буквами (у садочку, вдома чи вже в 1 класі), а вона майже нічого не запам'ятовує. Саме тоді вчителька чи логопед порадять додаткові заняття.

У 5 років дитина не чує рими. Більшість чотирирічних знають, що «кіт» і «кріт» римуються. Якщо п'ятирічна дитина після кількох місяців ігор з віршиками й лічилками стабільно не може відрізнити, які слова римуються, а які ні, Міжнародна асоціація дислексії вважає це одним з найсильніших ранніх сигналів ризику дислексії.

У родині були труднощі з читанням, і є хоч якась затримка. Дислексія часто передається в родині: якщо вона є в когось із батьків, її мають від 23 до 65% дітей (докладніше - у відповіді чи передається дислексія у спадок). Якщо комусь із батьків, рідних чи двоюрідних братів і сестер читання давалося важко, за першими двома сигналами варто стежити уважніше. Не панікувати, а саме уважно стежити.

Жоден із цих сигналів окремо не діагноз. Разом зі слабким прогресом протягом року вони означають, що настав час перевірити дитину. Окремо і в якийсь один момент вони - привід більше займатися вдома тим, що готує до читання, а не одразу шукати фахівця.

Якщо п'ятирічна дитина не читає, а жодного з сигналів вище немає, найімовірніше пояснення найпростіше: ще рано. Формально вчити читати в різних країнах починають у різному віці, від 4 років (Велика Британія) до 7 (Фінляндія, Естонія), а результати в 10 років приблизно однакові. Американський kindergarten починає навчання читання на ранньому краю цього діапазону. Україна посередині: читати вчать у 1 класі, з 6 років. Більшість п'ятирічних не відстають. Вони тільки на старті.

Інші поширені причини:

Дитина мало стикалася з книжками і грою зі звуками. У деяких родинах читання й ігри зі словами йдуть самі собою, в інших їх менше. Дитина, якій щодня читали з року, виглядатиме більш «готовою», ніж дитина з родини, де читали менше. Це різниця в досвіді, а не в здібностях, і з початком навчання вона швидко зникає.

Часті отити в ранньому віці. Якщо між 1 і 3 роками у вухах раз у раз збиралася рідина, фонематичний слух може розвиватися із затримкою: у важливий для нього період дитина чула звуки приглушено. Якщо отити повторювалися, варто ще раз перевірити слух.

Особливості мовлення. Якщо мову п'ятирічної дитини важко зрозуміти або вона говорить помітно коротшими реченнями, ніж однолітки, їй може знадобитися логопед, і ці труднощі згодом можуть позначитися на читанні. Порадитися з логопедом можна в садочку, якщо він там є, або приватно, а комплексну оцінку розвитку роблять в інклюзивно-ресурсному центрі за письмовою заявою батьків.

Просто такий темп. В одних дітей читання «клацає» раніше, в інших пізніше, і сучасні дослідження не можуть точно передбачити, яким шляхом піде конкретна дитина.

Якщо ви хвилюєтеся, але тривожних сигналів немає, вдома варто робити те саме, що робить добра підготовка до школи. Три речі, 10 хвилин на день.

Щодня трохи букв і звуків на справжніх написах. Покажіть на коробці з пластівцями букву А і скажіть, що вона звучить [а], як на початку слова «апельсин». Три букви на день. Без карток.

Одна гра зі звуками. Пограйте в «Я бачу щось на звук [м]», пошукайте рими до слова «мишка» (шишка, книжка), проплескайте ім'я по складах: Ма-ри-на. Грати можна будь-де: у машині, в черзі в магазині, у ванні.

Читайте вголос і ведіть пальцем під рядком. Беріть книжки з картинками, трохи складніші за те, як дитина говорить сама. Більше розмовляйте про історію («Чому ведмедик сумний?»), ніж перевіряйте, чи вона все зрозуміла.

Повніший план для дому - у статті ознаки готовності до читання перед школою: там шість навичок, на які в цьому віці вказують дослідження.

Між «почекати й подивитися» і «попросити допомоги» є чітка межа, і проходить вона не через саме читання, а через навички, потрібні перед ним, і через те, чи є прогрес.

Поговоріть з вихователькою або вчителькою. Вона бачить дитину щодня серед однолітків і може сказати, чи дитина цікавиться буквами, чи чує звуки і чи є зрушення за кілька місяців. Якщо дитина ходить у kindergarten у США, попросіть результати перевірки готовності до читання до кінця першої чверті. Таку перевірку проводять у кожному державному kindergarten (DIBELS, mCLASS, FastBridge чи місцевий аналог). Якщо результат нижчий за норму, учителька вже має планувати заняття в малій групі.

Перевірте слух, якщо між 1 і 3 роками в дитини були часті отити або вам здається, що в гучному приміщенні вона не завжди вас чує.

Покажіть дитину логопедові, якщо п'ятирічну дитину досі важко зрозуміти навіть знайомим дорослим, вона плутає порядок слів або говорить помітно коротшими реченнями, ніж однолітки. В Україні комплексну оцінку розвитку, зокрема з логопедом і психологом, роблять в інклюзивно-ресурсному центрі (ІРЦ) за письмовою заявою батьків.

Поговоріть з педіатром чи сімейним лікарем, якщо в родині були труднощі з читанням і є хоч один із тривожних сигналів вище. Лікар може направити на оцінку розвитку. У 5 років вона радше профілактична, ніж діагностична, і допомагає почати підтримку вчасно, ще до школи.

Чого в 5 років робити не треба: записувати дитину на платні курси раннього читання, завалювати прописами й робочими зошитами чи зсувати час сну, щоб устигнути почитати більше. Доказів користі від цього мало або немає взагалі, а стрес для родини цілком реальний.